валити — [VI,157]«бити» [ОГ] … Толковый украинский словарь
валити — I 1) (примушувати падати), валяти, звалювати, звалити, перекидати, перекинути, перевертати, перевернути, турляти 2) (позбавляти можливости триматися на ногах, змушувати лягати про втому, хворобу, сон тощо), валяти, звалювати, звалити II 1)… … Словник синонімів української мови
валити — 1 дієслово недоконаного виду збивати; накладати; обтяжувати роботою; бити валити 2 дієслово недоконаного виду іти у великій кількості валити 3 дієслово недоконаного виду іти грубо, напролом валити 4 дієслово недоконаного виду прясти з клоччя вал … Орфографічний словник української мови
валити — лю, лиш, лит, Ол. Бити, перекидати, падати, сунути вперед. Сьніг барз валит й скоро будут заспы … Словник лемківскої говірки
вал — I I. насыпь , сюда же подвал, укр. вал, чеш. val, слвц. val, польск. waɫ. Вероятно, через польск. заимств. из нов. в. н. Wall вал , ср. в. н. wal или из источника последнего – лат. vallum лагерный вал ; см. Mi. EW 374; Преобр. 1, 63; Младенов 67 … Этимологический словарь русского языка Макса Фасмера
валитися — валю/ся, ва/лишся, недок. 1) Падати, перекидатися від поштовху, удару і т. ін. || Падати вниз. || Розвалюватися, розпадатися. || Повільно руйнуватися. Валитися з ніг. 2) Те саме, що валити II. 3) Пас. до валити I 4) … Український тлумачний словник
вальнути — I ну/, не/ш, док. Однокр. до валити II. II ну/, не/ш, док., перех. і неперех., діал. Однокр. до валити I 5) … Український тлумачний словник
іти — I = йти 1) (роблячи кроки, пересуватися у просторі), простувати, прямувати, мандрувати, топати, тупцяти, тупати; крокувати, ступати (робити крок, ставити ногу); шпаци[і]рувати, маршувати (перев. широким, розміреним кроком); цибати (широкими… … Словник синонімів української мови
скидати — I = скинути 1) (кидати кого / що н. униз / з чогось), опускати, опустити, зіштовхувати, зіштовхнути; змахувати, змахнути (рукою); валити, звалювати, звалити (що н. велике, важке); звергати, зверг(ну)ти (із силою) 2) (одяг, взуття, щось пов язане … Словник синонімів української мови
отъвалити — ОТЪВАЛ|ИТИ (7), Ю, ИТЬ гл. Отвалить, отодвинуть: ан҃глъ бо г҃нъ съшьдъ съ нб҃се. и пристѹпль ѿвали камень. (ἀπεκύλισεν) КЕ XII, 221б; шьдъ ѿвали камень ѿ гроба. и вниде || въ нь. ПрЛ 1282, 39–40; ан҃глъ ѿвали камень ѿ дверии. КТур XII сп. XIV2,… … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
