валити


валити
I валю́, ва́лиш, недок.
1) перех. Примушувати падати, силою перекидати. || Убивати. || Зрізувати, зрубувати (дерево, ліс). || Руйнувати, розламувати. || перен. Позбавляти можливості триматися на ногах, змушувати лягати (про втому, хворобу, сон і т. ін.).
••

Вали́ти з ніг кого — а) ударивши, штовхнувши, змушувати падати; б) позбавляти можливості триматися на ногах, змушувати лягати (про втому, хворобу, сон і т. ін.); в) виснажувати, змучувати.

2) перех. Класти щось на кого-, що-небудь безладно або у великій кількості. Валити все докупи.
3) перех., на кого, перен. Накладати якісь обов'язки, обтяжувати роботою. || Перекладати на когось відповідальність за провину і т. ін.
4) перех. Безладно чи у великій кількості скидати що-небудь кудись.
5) перех. і неперех., діал. Бити.

II ва́лить, недок.
1) Іти у великій кількості, просуватися натовпом. || Рухатися густою масою.
2) Іти навально, грубо, напролом.

III валю́, ва́лиш, недок., перех.
Прясти з клоччя вал (див. вал II).

Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.

Смотреть что такое "валити" в других словарях:

  • валити — [VI,157]«бити» [ОГ] …   Толковый украинский словарь

  • валити — I 1) (примушувати падати), валяти, звалювати, звалити, перекидати, перекинути, перевертати, перевернути, турляти 2) (позбавляти можливости триматися на ногах, змушувати лягати про втому, хворобу, сон тощо), валяти, звалювати, звалити II 1)… …   Словник синонімів української мови

  • валити — 1 дієслово недоконаного виду збивати; накладати; обтяжувати роботою; бити валити 2 дієслово недоконаного виду іти у великій кількості валити 3 дієслово недоконаного виду іти грубо, напролом валити 4 дієслово недоконаного виду прясти з клоччя вал …   Орфографічний словник української мови

  • валити — лю, лиш, лит, Ол. Бити, перекидати, падати, сунути вперед. Сьніг барз валит й скоро будут заспы …   Словник лемківскої говірки

  • вал — I I. насыпь , сюда же подвал, укр. вал, чеш. val, слвц. val, польск. waɫ. Вероятно, через польск. заимств. из нов. в. н. Wall вал , ср. в. н. wal или из источника последнего – лат. vallum лагерный вал ; см. Mi. EW 374; Преобр. 1, 63; Младенов 67 …   Этимологический словарь русского языка Макса Фасмера

  • валитися — валю/ся, ва/лишся, недок. 1) Падати, перекидатися від поштовху, удару і т. ін. || Падати вниз. || Розвалюватися, розпадатися. || Повільно руйнуватися. Валитися з ніг. 2) Те саме, що валити II. 3) Пас. до валити I 4) …   Український тлумачний словник

  • вальнути — I ну/, не/ш, док. Однокр. до валити II. II ну/, не/ш, док., перех. і неперех., діал. Однокр. до валити I 5) …   Український тлумачний словник

  • іти — I = йти 1) (роблячи кроки, пересуватися у просторі), простувати, прямувати, мандрувати, топати, тупцяти, тупати; крокувати, ступати (робити крок, ставити ногу); шпаци[і]рувати, маршувати (перев. широким, розміреним кроком); цибати (широкими… …   Словник синонімів української мови

  • скидати — I = скинути 1) (кидати кого / що н. униз / з чогось), опускати, опустити, зіштовхувати, зіштовхнути; змахувати, змахнути (рукою); валити, звалювати, звалити (що н. велике, важке); звергати, зверг(ну)ти (із силою) 2) (одяг, взуття, щось пов язане …   Словник синонімів української мови

  • отъвалити — ОТЪВАЛ|ИТИ (7), Ю, ИТЬ гл. Отвалить, отодвинуть: ан҃глъ бо г҃нъ съшьдъ съ нб҃се. и пристѹпль ѿвали камень. (ἀπεκύλισεν) КЕ XII, 221б; шьдъ ѿвали камень ѿ гроба. и вниде || въ нь. ПрЛ 1282, 39–40; ан҃глъ ѿвали камень ѿ дверии. КТур XII сп. XIV2,… …   Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)


Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»

We are using cookies for the best presentation of our site. Continuing to use this site, you agree with this.